Чи повинні постити християни Новго Заповіту?
20.06.2010. Савич Андрій

ЗАКОХАНИЙ ВТРАЧАЄ АПЕТИТ, ТОЙ ХТО ПОСТИТЬСЯ, БОРЕТЬСЯ ЗІ СВОЇМ ГОЛОДОМ.
Минулої неділі ви багато чули про Старий Завіт, як саме люди в ті часи практикували піст, за яких обставин і які були результати. Сьогодні ж я хочу звернути увагу більше на новозавітнє розуміння посту і важливість його для християн, а наступної неділі від пастора ви почуєте більше про деякі практичні моменти посту. Але перед тим як ми будемо читати деякі місця з Біблії, я хотів сказати що піст сам по собі не є відмінністю і особливістю лише християнства, він є у багатьох релігіях світу на різних континентах, які взагалі між собою не пов’язані.
В Африці, наприклад, зулуси вважали, що без посту неможливий зв’язок з духами. Та й багато інших племен у своїх язичницьких віруваннях практикують піст. В Південній Америці, велика нація інків також постилася, до того ж піст у них був обов’язковою вимогою при підготовці до різних свят і церемоній. Мусульмани всього світу також мають особливий піст протягом всього 9-го місяця їхнього календаря, який називається Рамадан. Саме в цей місяць ангел Джабраїл передав пророку перші відкриття, які згодом стали основою Корану. Протягом всього місяця мусульмани притримуються суворого посту — відмовляються від їжі та води від схода сонця до заходу. Їсти і пити можна тільки після заходу сонця, протягом ночі.
В іудаїзмі єдиним пістним днем, який записаний в Мойсеєвому законі — це Йом-Кіпур. В цей день заборонено працювати, вмиватися, накладати косметику, носити шкіряний одяг і мати статеві стосунки. Більше того, закриті магазини, громадський транспорт не їздить, не працює радіо та телебачення, не літають літаки. Цей день рахується державним святом, коли люди просять прощення один в одного і каються в гріхах. Напевно, сама складна система посту в індуїзмі. Кожен день тижня належить різним божествам, послідовники яких постяться у відповідний день. Є навіть антихристиянський піст, який практикують сатаністи щоб церкви закривалися, ділилися, що проповідь Євангелія не мала успіху.
Крім релігійного посту, своєрідний піст практикують і в політичних цілях, коли під час страйків оголошують голодовку щоб добитися якихось дій від влади. Один з самих яскравих прикладів цьому — Махатма Ганді, відомий діяч Індії, який очолив мирний хрестовий похід за незалежність Індії, який тривав 30 років. Особливий акцент він ставив на піст і терпів голод заради здійснення своїх мрій. В нашій країні ми знаємо приклади як журналісти голодували, коли обмежують їхні права. Шахтарі голодують, коли не виплачують зарплати. В нашому місті біля міської ради певний час голодував один чоловік з транспарантом «Шукаю істину», який хотів шоб влада вирішила його проблеми з житлом.
Практикують певний піст і люди, які можуть бути взагалі далекі від релігії чи політики, а просто з ціллю покращення здоров’я. Про це є багато написано в Інтернеті, в газетах, в журналах. Існує навіть Міжнародний центр голодування.
У нашій православній країні поститися зараз стало навіть модно. Багато людей, які рідко зявляються в церкві намагаються дотримуватися постів, особливо головного посту православних — Великого, перед Пасхою. Багато кафе та ресторанів пропонують в піст особливе меню, по магазинах починають продаватися пістні продукти, навіть цукерки появилися, які так і називаються «пістні солодощі». В газетах і на телебачення протягом Великого посту з’являються різні статті чи передачі в яких говориться про користь чи шкоду посту для здоров’я. Навіть деякі державні установи, наприклад ЗАГС, практично не працюють або в скороченому режимі протягом посту. Але в усьому цьому головна увага приділяється переважно обмеженням в їжі. Про духовну сторону посту мало говорять. Іншими словами, в суспільство прийшла нова романтична ідея посту — дієта з християнським відтінком.
Давайте ж прочитаємо що Біблія вчить нас про піст, що ми могли мати правильне його розуміння. В Новому Завіті можливо не так часто згадується про піст, як у Старому, але він там є. Постилася Анна «вдень і вночі служила Богу постом і молитвами в храмі», часто постився Павло, перша церква постилася і постився Ісус Христос 40 днів. Це не старозаповітня практика, яку можна забути так само як жертвоприношення чи обрізання. Ісус Христос вчив про важливість посту так само як і молитви.
Матвія 6:16-18. Контекст даного уривку допоможе зрозуміти його краще. Ісус говорить про 3 практики, які Він очікував, що Його послідовники будуть робити і це, так би мовити, таємні практики, які робляться перед Богом і заради Бога, а не людей. Ісус говорить про молитву, милостиню і піст. І чомусь на перших дві дуже часто звертається увагу, особливо про молитву проповідується і говориться багато, але про піст набагато менше вчать і говорять. Але вони перераховуються разом, як звичайна частина життя християнина. Зауважте як Ісус говорить «а як ти чиниш милостиню», «а як молитеся», «а як поститеся». Ісус не сказав якщо, а «як» або «когда» в рос. перекладі. Ісус не вчить тут чи повинні ми молитися, давати милостиню і поститися чи не повинні. Він виходить з того, що ми будемо це робити і вчить практичним речам — що робити і чого не робити, на негативному прикладі фарисеїв.
Пам’ятаєте притчу, яку розповів Ісус про митника і фарисея, які прийшли в храм молитися? Фарисей перераховував свої заслуги перед Богом і одна з них була, що двічі на тиждень поститься. Фарисеї дійсно це так робили, але піст і молитви часто вони перетворювали в показові виступи, щоб люди побачили, які вони духовні. Ісус говорячи «вони мають нагороду свою» мав на увазі похвалу від людей. Фарисеї постилися щоб люди побачили їхній піст і похвалили їхню набожність та духовність, саме це вони і отримували, не більше. Це був піст не перед Богом, а перед людьми.
Як часто і в наш час під час Великого посту люди один перед одним вихваляються, які вони духовні, що вони постяться і чого вони не їдять, не пропускаючи нагоди про це всім сказати і ще раз нагадати. Слід сказати, що це не означає, якщо хтось взнав, що ви поститеся. Саме від цього застерігає нас Ісус — «показуха» або реклама своєї духовності. Ісус вчить про піст, який перед Богом і який в тайні. Відразу хочу сказати, що це не означає, як я колись думав в дитинстві, що якщо хтось взнає що ти постишся, то піст не вдався, провалився і треба зробити все можливе, щоб ніхто не знав. Це вже інша крайність. Ісус говорить тут про мотиви нашого серця — чому і перед ким ми постимося. В фарисеїв було бажання, щоб їх побачили як вони постяться, в нас же такого немає бути, а в таїні. Але якщо хтось взнав, в першу чергу чоловік, дружина, діти — то це нормально, проте слід слідкувати за своїм серцем.
Якось один хлопець запитав мене скільки разів на тиждень я пощуся. Він прочитав, що фарисеї постилися 2 рази в тиждень, а Ісус сказав, що якщо наша праведність не буде більшою за праведність фарисеїв, то ми не попадемо в Царство Небесне. Правда в тому, що ми не заробляємо праведності своїми ділами — нам зараховується ідеальна праведність Ісуса Христа по вірі, ми вже маємо Його праведність і вона набагато більша за дешеву праведність фарисеїв. І саме завдяки праведності Ісуса Христа, яку він дарує кожному віруючому в Нього ми маємо можливість бути в Царстві Небесному. «і Отець твій, що бачить таємно, віддасть тобі явно». Що мається на увазі? В першу чергу слід сказати, що відповідь на піст – це прояв Божої благодаті. Ми не можемо заставити постом Бога щось зробити. По суті Бог нагороджує і відповідає не тому що ми утримуємося від їжі. Він бачить наші серця і знає мотиви чому ми постимося і обіцяє відповісти людині, яка визнає свою залежність, безпомічність і надію на Бога через піст.
Якщо у нас правильні мотиві, то піст стає в певній мірі барометром, показником нашої любові, страсті по Богу. Як це?
Уявіть, що ви збираєте гроші на відпочинок з дружиною, три роки. І ось коли вже зібрали достатню суму, готові їхати, все зібрали, пакуєте машину і думками ви вже на морі, серце ваше радіє від того. І тут син прибігає тримаючись за серце: «Тато, тато, в мене серце болить і падає». Яка ваша реакція? «Ах, зірвалася така відпустка. Нікуди не поїдемо, як жаль. Син винуватий. А може його лишити комусь і за ним подивляться, поки ми будемо відпочивати?» Люблячий батько так ніколи не поступить. Моя любов до сина більша за любов до відпочинку.
Проте ми можемо переконувати себе чи інших що любимо Бога і вірите в це доти, доки наша любов не буде випробувана на практиці і ми будемо змушені чимось жертвувати. Відмова від їжи — це мінімальна жертва, якої ми можемо навчитися, замінюючи задоволення споживання їжі на спілкування з Богом. Ця дисципліна вчить нас відмовлятися від чогось заради Бога. І я кажу, що це мінімальна жертва, тому ще є набагато більші речі, в яких ми можемо знаходити задоволення і які можуть ставати певним культом чи ідолом для нас. В принципі питання взагалі не в їжі, а в тому щоб не заміняти Бога всіма існуючими невинними задоволеннями. Хліб, м’ясо, кава, робота, читання, ремонт, телебачення, комп’ютер, інтернет, шопінг, розмови — все це може стати заміною Богу. І якщо задоволення від земних речей витісняє наше прагнення до Бога — це називається ідолопоклонством. Тому піст — це вміння контролювати наші потреби, це зброя для боротьби з будь-якою річчю, яка забирає наше задоволення в Бозі.
1 Коринтян 6:12 «ніщо не повинно володіти мною» Піст якраз показує ступінь такого володіння нами чи то їжою, комп’ютером, машиною; наскільки сильно наші бажання контролюють нас.
Матвія 9:14-15 Люди хвалили аскетизм Івана і його духовне служіння, який практикував піст і вчив цьому своїх учнів. Так само і фарисеї постилися по 2 рази на тиждень і в цьому люди вбачали особливу набожність та духовність. Ісус же після 40 днів посту скоріше всього не постився взагалі, тому люди говорили про нього «що він ласун і п’яниця, друг митарям та грішникам» Луки 7:33-34. Саме тому до Нього прийшли з подібним питанням, чому Його учні не постяться. Ісус Христос пояснив їм, але напевно не всі зрозуміли, що Він мав на увазі. Давайте спробуємо розібратися:
— в той час піст виражав сум і плач, постилися коли горе траплялося, хтось помер або загрожувала смерть, або так проявляли своє покаяння
— прихід же Христа подібний приходу нареченого на весілля, тому радість від цього занадто велика щоб сумувати. В Старому Завіті Бог говорить про Себе як про Нареченого народу Ізраїля (Ісаї 62:5; Єзекіїля 16:8; Осії 2:19-20). І ось настав момент коли після багатьох років чекання Бог прийшов в тілі Месії до Свого народу, як наречений до нареченої. В цей момент мала би земля тремтіти, блискавки гриміти, весь народ мав би прийти до Нього і поклонитися, але вони не впізнали Його. Проте учні знали, можливо не до кінця розуміли, але вірили, що це Месія і радість від спілкування і близькості з Ним не давали поводу для того щоб бути сумними й поститися.
— «прийдуть дні…тоді будуть» Але так мало бути не завжди. Ісус знав, що Він помре. Воскресне і повернеться до Свого Отця та сяде по Його правиці. Тоді учні будуть поститися і постилися як ми знаємо з книги Дії апостолів. Тепер тут на землі Ісуса немає з нами, Він послав нам Свого Духа, через Якого діє в наших серцях і дає нам відчувати близькість з Ним. Проте Він обіцяв, що повернеться знову як Наречений за Своєю нареченою церквою. Тому поки християни тут на землі вони можуть переживати сум від того, що не вистачає повноти спілкування з Господом, що ми не можемо бачити Його, що не завжди відчуваємо, переживаємо близькість з Ним бо є багато речей, які цьому заважають.
Наші пожадливості, які навіть стають ідолами в серці, є спокуси, з якими ми боремося, є суєта, в якій ми можемо забувати про Бога. Саме тому ми постимося, щоб виразити нашу потребу в Ньому, наше бажання близькості з Ним, наше прагнення щоб Він прийшов і ми могли побачити Його.
Тому питання не в тому постимося ми чи ні, а наскільки сильно ми хочемо близькості з Богом, наскільки сильно ми хочемо знати Його. Чи настільки, що готові відмовитися віл Його дарів їжі наприклад на деякий час і поститися? Чи важливіший Він сам за Його благословення? Через піст ми ніби це і кажемо Богу: «Ти треба мені більше, ніж вода і хліб.» Через піст і відмову від якихось благ і задоволень чи виражаємо те, що крім Бога ніхто і ніщо не може повністю наповнити наші душі і задовольнити нас.
Еклезіаста 3:11 Ми були створені для Божої слави, щоб Бог був найбільшою цінністю нашого серця і ми в Ньому знаходили найбільше задоволення для себе. Але ми втратили цю славу, стосунки з Богом, розуміння Його краси і величі через гріх. Проте ця вічність в наших серцях залишилася і люди намагаються заповнити її різними речами – роботою, сім’єю, сексом, славою, похвалою людей, їжою, різними задоволеннями. Але цього всього ніколи не буде достатньо. Це матиме лише тимчасовий ефект, на декілька днів, а далі треба буде щось нове. Без Бога люди такі пусті.
І християни також. Бо ми можемо наповнювати своє життя служіннями, принципами, книгами, семінарами, навчанням, а не Богом. Що я маю на увазі? Це така тонка грань. Як часто ми молимося «використай мене! Використай мене» думаємо, що служіння дасть мені повноту і зміст життя Не дасть Цього недостатньо. Навіть якби у вас були всі служіння світу, якби ви виконували всі заповіді, книжки всі перечитали і переслухали чи передивилися всі семінари — цього недостатньо. Тільки Бог може нас наповнити і дати справжнє задоволення в Ньому. Він важливіший за всі наші служіння.
Мойсей мав особливе служіння, ніхто з нас не буде мати такого, але за що він молився на горі в присутності Божій? За цілі і бачення? «ЯВИ СВОЮ СЛАВУ» Мені недостатньо служіння, я пустий, яви Свою славу Боже, я хочу пізнати Тебе, наповни мене.
Саме тому наші серця такі пусті і часто немає мотивації чи бажання щось робити. І ми читаємо книжки, слухаємо семінари, заставляємо себе, або навпаки просто течемо за течією. Тільки Бог може наповнити серце, тільки в Ньому можемо знайти мир і спокій, радість і задоволення для душі. Саме тому Він закликає приходити до Нього, саме тому Він закликає приходити в пості до Нього виражаючи так свій голод по Ньому, наше бажання пізнати Його і бути наповненими Ним.

«Хоспіс»
18:30 — лідерська група
15:00 — маленька школа
18:30 — лідерська група
19:00 — домашні групи по районах
19:00 — домашні групи по районах
в цей день нічого немає
10:00 — годування безпритульних
13:00 — богослужіння
13:30 — ДЦ «Вулик»





